💔Серця рветься на шматки!! Дружина та діти вже ПІДТВЕРДИЛИ інфσрмацію!! Пσмер гол0ва верхσвної ради України!! 🕯 Зеленський вже навіть зробив ТЕРМ1НОВУ заяву

На 84-му році життя пішов з життя Олександр Ткаченко, колишній голова Верховної Ради України та учасник політичного життя 90-х років. Про смерть політика повідомив журналіст Микола Канішевський.

Політична кар’єра та опозиція до Кучми

Олександр Ткаченко став відомим як яскравий представник парламентської політики. У 90-х роках він зайняв чітку опозиційну позицію до тодішнього президента Леоніда Кучми. Політик також був учасником “Канівської четвірки” – політичного об’єднання, яке прагнуло зупинити переобрання Кучми на президентських виборах 1999 року. До “четвірки” входили, окрім Ткаченка, спікер Верховної Ради Олександр Мороз, експрем’єр Євген Марчук і міський голова Черкас Володимир Олійник.

У ті часи Ткаченко зробив заяву, що запам’яталася багатьом:

.

“Я не перший, але й не другий”.

Ця фраза стала відповіддю на питання про його політичні амбіції та посаду президента чи спікера парламенту.

Діяльність у Верховній Раді

Ткаченко очолював Верховну Раду з 1998 до 2000 року. Він відстоював позиції парламентської демократії, закликаючи до збалансованості між владними гілками. Відомо, що його робота не завжди отримувала підтримку з боку народних депутатів, що зрештою вплинуло на перебіг його політичної кар’єри.

Однією з його цитат, яка описує його політичні принципи, була:

“Політика – це мистецтво можливого, але ніколи не мистецтво зради.”

Канівська четвірка та її спадщина

На президентських виборах 1999 року “Канівська четвірка” прагнула запропонувати виборцям альтернативу, однак через розбіжності між її членами ця ініціатива не здобула підтримки. Леонід Кучма переміг, а “четвірка” розпалася. Ткаченко після виборів продовжив активну діяльність у парламенті.

У своїх виступах він часто наголошував:

“Державність – це не просто слово, це справа кожного дня.”

Вплив і спадщина

Олександр Ткаченко залишив помітний слід у політичній історії України. Його діяльність у часи перехідного періоду демонструвала прагнення відстоювати баланс сил у країні.

Смерть Ткаченка – це втрата для української політичної сцени. Його фрази, висловлювання та принципи продовжують бути актуальними у контексті сучасних політичних реалій.