У селі Вільшаник, що на Львівщині, місцеві жителі повністю відмовилися від пластикових вінків і квітів на кладовищі. Тепер там можна побачити лише живі рослини або ж ковані прикраси.
Ця ініціатива належить отець Олегу Здренику, який більше року переконував парафіян змінити традиції.
Як священник переконав селян
Спочатку люди не хотіли змінювати звичку прикрашати могили штучними квітами. Однак отець знайшов спосіб донести свою думку.
“Я говорив про шкоду пластику для природи, про неестетичний вигляд могил. Але це не діяло. Тоді я сказав, що пластикові квіти – це неповага до померлих. Парафіяни замислилися і погодилися”, – розповідає священник.
Переломним моментом стало його день народження. Він попросив людей зробити йому подарунок – прибрати пластик із кладовища.
“Це було в отця день народження, він попросив такий подарунок. Люди всі вийшли і на своїх могилах забрали весь пластик”, – пригадує місцева жителька Мар’яна Горецька.
Що змінилося на кладовищі
Раніше щороку з цвинтаря вивозили цілий причіп пластикового сміття. Тепер біля кладовища стоїть лише один невеликий контейнер, і навіть він заповнюється не повністю. Місцеві жителі засуджують тих, хто приносить пластикові букети.
“Люди між собою говорили: “Невже вона не заслужила собі у цієї родини живої квітки? Що поганого вона зробила тим людям, що вони принесли їй пластик?”” – розповідає отець Олег.
Відмова від пластику: що далі?
Відмова від пластикових прикрас на кладовищі надихнула селян і на інші зміни.
Тепер вони розбирають пластиковий фасад церкви, який самі встановили 15 років тому, щоб повернути храму його автентичний вигляд.
Священник також планує відкрити в селі цех із пошиття екоторб, щоб зменшити використання пластику не лише в храмі, а й у всьому селі.
Чому це важливо?
Традиція прикрашати могили пластиковими вінками прийшла в Україну зі Східної Європи. Проте в європейських країнах від неї швидко відмовилися, зрозумівши екологічну шкоду.
Пластик розкладається сотні років, забруднює ґрунт і повітря під час спалювання.
Вільшаник показав приклад, як маленьке село може зробити великий крок до екологічної відповідальності.
Можливо, цей досвід підхоплять і інші громади.