У православному середовищі вже давно точаться суперечки щодо того, як мають виглядати жінки, коли приходять до храму. Зокрема, одна з найбільш обговорюваних тем – чи можна жінці приходити до церкви у штанах. Дехто вважає це неприпустимим. Але чи справді є така заборона?
У Церкві немає офіційної заборони
В Українській Православній Церкві чітко пояснюють:
«Немає в нашій Церкві такої заборони», – йдеться у зверненні священників.
Церква закликає дивитися не на зовнішність людини, а на її духовний стан, наміри та бажання.
«Важливим є не те, в якому одязі людина приходить до храму, а головне – з якими духовними потребами», – зазначають духовенство.
Звідки взявся міф?
Часто опоненти штанів у церкві посилаються на Старий Завіт:
«На жінці не повинно бути чоловічого одягу, і чоловік не повинен вдягатися в жіноче вбрання…» (Второзаконня 22:5)
Проте в ті часи і жінки, і чоловіки носили одяг дуже схожої форми – туніки, сорочки, плащі.
В Біблійній енциклопедії Брокгауза зазначено, що жіночий одяг був довшим, ширшим і шився з тонших тканин, але принципово не відрізнявся.
Отже, цей біблійний вірш, радше, говорить про внутрішню відмову від своєї природи, а не про конкретні предмети одягу.
Чи є штани «чоловічим» одягом?
На це питання відповідь однозначна: ні.
Факти:
- У багатьох культурах штани – це частина жіночого національного вбрання. Наприклад, шаровари.
- У Шотландії чоловіки носять кілти – спідниці, що є національним чоловічим одягом.
- Сучасні жіночі штани мають свій крій і не сприймаються як спроба «стати чоловіком».
Висновок: штани – це просто форма одягу, яка змінюється залежно від епохи та культури.
Що справді має значення?
Церква нагадує про головне – внутрішній стан людини.
«Для Бога важливе не зовнішнє, а внутрішнє, не тимчасова “обгортка”, а духовні прикраси», – наголошують священники.
Також вони додають цитату з Першого послання Петра:
«Нехай буде прикрасою вашою не зовнішнє… а потаємна людина серця в нетлінній красі лагідного й мовчазного духу».
Церква має бути місцем прийняття, а не осуду
Духовенство закликає не зосереджуватись на зовнішності інших:
«Можливо, ця людина втратила все і просто не має іншого одягу. А навіть якщо має – не ви їй суддя».
В умовах війни, втрат, болю та викликів Церква повинна залишатися простором підтримки, молитви й любові.
Підсумок:
- В українських православних храмах немає заборони на жіночі штани.
- Усі закиди на адресу жінок у брюках – це вплив традицій і неправильного трактування старозавітних текстів.
- Церква відкрита для всіх – незалежно від одягу.
«Прагніть не виглядати, а БУТИ вірними – не зовнішньо, а внутрішньо».
Двері храмів відкриті для кожного. Не судімо одне одного – зустрічаймо з любов’ю, а не з докором.