Операція зі знищення верховного лідера Алі Хаменеї викликала серйозний політичний резонанс у світі та, за оцінками російської опозиції, стала психологічним ударом для Кремля і особисто для президента Володимир Путін.
Російська опозиціонерка Ольга Курносова вважає, що подібний сценарій демонструє вразливість навіть найбільш захищених політичних лідерів. На її думку, у Кремлі тривалий час існувала переконаність, що перші особи держав практично недосяжні для ліквідації, незалежно від рівня їхньої охорони чи розташування бункерів.
Курносова наголошує, що для російської влади найстрашнішим сигналом є можливість зміни режиму в авторитарній державі. Якщо події в Іран призведуть до політичної трансформації та приходу демократичних сил, це може створити прецедент для інших авторитарних режимів.
Стратегічний страх Кремля перед сценарієм
Експертка переконана, що ліквідація високопоставлених політичних фігур демонструє потенційну здійсненність зміни влади навіть у країнах із жорсткою диктатурою.
Вона згадує історію з ліквідацією лівійського диктатора Муаммар Каддафі, яка, за її словами, стала психологічним шоком для Путіна. На думку опозиціонерки, саме страх перед подібними сценаріями значною мірою вплинув на жорстку політику Кремля щодо внутрішньої опозиції.
Особливе значення, за її словами, має технологічний фактор. Опозиціонерка стверджує, що розвідувальні структури США потенційно можуть відстежувати місцезнаходження Путіна в реальному часі, що робить його теоретично вразливим до силових сценаріїв.
Водночас вона підкреслює, що операції проти політичних керівників є надзвичайно ризикованими, оскільки можуть спричинити масштабну міжнародну ескалацію.
Геополітичні наслідки можливої зміни влади в Ірані
За словами Курносової, ключовим питанням є майбутня політична система після можливого падіння режиму аятол. Вона допускає різні варіанти розвитку подій, включно з приходом нових політичних еліт, які можуть запустити процес економічної та політичної модернізації країни.
Обговорюється й можливість появи перехідного лідерства — не обов’язково спадкоємного принца, а також інших представників іранської політичної еліти, готових до реформування державної системи.
На Близькому Сході Іран традиційно вважається фактором напруження для кількох держав регіону, зокрема для політичного керівництва Саудівської Аравії та Ізраїлю, які раніше, за інформацією The Washington Post, могли підтримувати ідею військового удару по іранських об’єктах.
Вплив іранського кейсу на Росію
Курносова вважає, що технологічний розвиток іранської ядерної програми частково міг бути пов’язаний із співпрацею з російськими структурами. Вона згадує діяльність російських атомних відомств у пострадянський період і припускає, що передача технологій могла сприяти іранським ядерним амбіціям.
Якщо режим в Ірані буде повалений, Кремль може втратити одного зі стратегічних партнерів на міжнародній арені. Російська політика традиційно спрямована на збільшення кількості держав із авторитарним управлінням і військовим потенціалом, включно з ядерними технологіями.
Політичні ризики та глобальна стабільність
Експертка підкреслює, що сценарій зміни режиму в великій державі може стати перевіркою механізму політичної трансформації авторитарних систем.
На її думку, якщо зміна влади в Ірані відбудеться успішно, це може створити прецедент для інших країн із жорсткими політичними режимами. Водночас вона застерігає, що ключовим фактором стане поведінка політичного керівництва США та готовність продовжувати курс до кінця.
У контексті Росії це питання має особливе значення, адже можливість внутрішніх політичних змін у майбутньому розглядається як один із найбільш чутливих викликів для кремлівської влади.