На 91-му році життя померла народна артистка України Таїсія Литвиненко. Вона найбільше запам’яталася глядачам роллю Химки у культовій стрічці “За двома зайцями”, знятій за мотивами п’єси Михайла Старицького.
Про смерть акторки стало відомо 6 квітня. Про це повідомив її син Назар.
“Наше сонечко зійшло в неділю і покинуло нас у неділю”, – написав він.
Про причину смерті поки не повідомили. Родина пообіцяла згодом оприлюднити інформацію про дату й місце прощання.
Життя, віддане театру
Таїсія Литвиненко народилася 10 лютого 1935 року в селі Погреби, що на Київщині. Після закінчення Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого у 1957 році, вона розпочала професійну сценічну кар’єру.
У 1965 році разом із чоловіком — відомим актором Федором Стригуном — переїхала до Львова. Тут вона стала однією з провідних актрис театру імені Марії Заньковецької.
За свою довгу акторську кар’єру Таїсія Йосипівна зіграла майже сотню ролей. Найбільш відомі — Марія Заньковецька, Анна в “Украденому щасті”, Уляна в “Сватанні на Гончарівці” та багато інших.
Особливу популярність принесла їй роль Химки — служниці у будинку Сірків — у фільмі “За двома зайцями”. Стрічка, знята у 1961 році, стала класикою українського кіно. Литвиненко вдалося передати характерність і гумор героїні, яка хоч і мала другорядну роль, але надовго запам’яталася глядачам.
Педагогічна діяльність і визнання
Окрім акторської роботи, Таїсія Литвиненко багато років викладала в університеті імені Івана Франка у Львові. Вона була доценткою кафедри театрознавства та акторської майстерності, передаючи свій досвід новим поколінням митців.
Її вклад у розвиток української культури відзначено численними нагородами: орденами княгині Ольги II та III ступенів, орденом Архистратига Михаїла, а також професійними преміями.
Спадщина і значення
Таїсія Литвиненко була не просто акторкою — вона стала символом цілого покоління українських театралів. В її обличчі поєднувалися витонченість, глибина та щирість. Її ролі завжди були справжніми, емоційними, живими.
Її відхід — велика втрата для української культури. Але те, що вона залишила по собі — вистави, фільми, виховані студенти — ще довго буде жити й надихати.